Пригадую 1991 рік. Ми жили ще при радянській владі. Григорій Іванович Комендант був старшим єпископом союзу об’єднаних церков євангельських християн і баптистів. При союзі комуністичний режим дозволяв тільки курси для пасторів і диригентів. Лідія Володимирівна Глинська була викладачем музично-хорового відділу. Навчала студентів, які приїжджали зі всіх куточків великої держави.
Але настало потепління, старі закони переставали діяти. Саме в цей час був заснований у Москві Біблійний інститут, куди запросили на навчання пасторів і оголосили перший набір вчителів недільних шкіл. Дякуючи Лідії Володимирівні з Волині нас навчалося троє: я, Люба Корнійчук і Лідія Лагода.
В інституті нам пощастило познайомитися з пастором, який жив і пройшов благословенний шлях служителя у Німеччині. Двічі доктор богослов’я Ян Рьотінг ДД викладав душеопікунство. Я до сьогоднішнього дня пам’ятаю те, до чого звав студентів цей вірний Божий слуга. Хочу розповісти про нашу останню зустріч.
Дивлячись, як ми добираємося на навчання громадським транспортом, часто під дощем, з важкими валізами, в яких окрім одягу, було сало, м’ясо, ковбаса, пастор часто шуткував: «Ви – люди сумок!» Тому на прощання вирішив привезти з Німеччини для студентів парасольки та великі сумки.
У той час, коли Рьотінг був у магазині і вибирав подарунки, зайшла негритянка з сином, якому виповнилося не більше двох років. Він репетував, тупав ногами, учиняв істерику. Усі присутні намагалися його заспокоїти, та дарма. Хлопчик ще більше кричав.
Пастор зрозумів, що настав його час. Він підійшов до дитини, поклав їй руку на голову і поблагословив. Малюк витер сльози, посміхнувся, взяв однією рукою мамину руку, а другою з любов’ю помахав тим, хто був поруч.
Студенти ж почули таку думку: «Того, кого хоч раз благословив Господь, Бог ніколи не залишить!» В аудиторії стало тихо. Дехто пробував заперечити, що не всіх потрібно благословляти. Пастор продовжив: «Я виходжу ввечері на вулицю, бачу яскраво освітлені багатоповерхівки. Прошу, щоб Бог благословив людей, які живуть там. Коли їду машиною, благословляю тих, що рухаються назустріч чи обминають мене. Благословляйте! Ми покликані благословляти! Благословляйте щиро, сповнюючись любов’ю, живою вірою та Духом Святим!»
Минуло більше тридцяти років. Мені багато приходилося розмовляти з людьми на різні теми. Коли я відчувала, що ніякі переконання не діють, я старалася закінчити розмову словами: «Нехай Господь поблагословить тебе, і нехай Він тебе стереже! Нехай Господь засяє на тебе лицем Своїм, і нехай буде милостивий до тебе! Нехай Господь зверне на тебе лице Своє, і хай дасть тобі мир!» (Книга Чисел 6:24-26).
По-особливому реагують мусульмани. Вислухавши ці слова, у співрозмовника на очах появляються сльози. Він дякує і розчулений відходить. Я віддаю його в руки Божі і вірю, що Господь не залишить!
Спілкуючись з молодими служителями, запитую:
- Якщо невіруючі батьки приведуть у храм своїх дітей, щоб ви їх благословили, ви будете їх благословляти?
- Ні в якому разі!
- Чому?
Вони не можуть цього пояснити, бо самі не розуміють чому. А, можливо, ніхто їх не навчив благословляти?!
Я була присутня на одному зібранні. Молодий диякон запитав, у кого є потреба, щоб церква помолилась? Сестра старшого віку попросила, щоб помолилися за її невіруючого чоловіка. Служитель грубо відповів:
- Біблія навчає, щоб дружини, корилися своїм чоловікам. Тоді покаються без слова!
І не помолився…
Як вияснилося, чоловік залишив сім’ю, розвівся і давно живе окремо, а дружина все ще молиться за його покаяння. Вона шукала підтримки в церкві! Не знайшла…
Ми живемо один раз. Давайте будемо чутливі до голосу Духа Святого, щоб творити волю Божу. Були такі випадки в моєму житті, коли я думала: «Іншим разом!» Але іншого разу не було…
Багато хто розуміє, що благословення Господнє – це багатство, добробут, кар’єра, слава… Такі бояться, що грішники одержать благословення, але втратять спасіння. Це велика помилка. Благословення Господнє в першу чергу торкається нашого духа.
Апостол Петро каже:
«Не платіть злом за зло, або лайкою за лайку, навпаки, благословляйте, знавши, що на це вас покликано, щоб ви вспадкували благословення» (1Петра3:9).
Ісус Христос піднімає нас на вищий рівень духовності: «А Я вам кажу: любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує, щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі, що наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних» (Матв.5:44-45).
Якщо ми хочемо бути благословенними, не забуваймо благословляти усіх навкруги. Хай Господь нам допоможе у цьому!
Лидия Гапонюк,
Турция, Стамбул
Пишу стихи, прозу. Родилась в Украине, живу в Стамбуле.
Прочитано 1347 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
